Нашийники

Прогулянку із свійським чотирилапим другом неможливо уявити без нашийника. До нього кріпиться повідець, що дає змогу контролювати поведінку собаки. Є різновиди із шипами, які надають авторитету тварині, шкіряні для міцності й солідності. Не можна сказати, що всі товари такого класу призначені для вигулювання. Є спеціальні нашийники від бліх, що запобігають появі дрібних паразитів.

Перші згадки про цей виріб належать до Давнього Єгипту. Собаки були мисливцями, ховалися поруч із кішками, були прирученими, але не свійськими. У Греції були пастухами, є свідчення про наявність шкіряних ремінців із шипами, що захищали горло від хижаків. У Стародавньому Римі нашийники стали прикрасою для тварин. Цезар наказував приділяти живності увагу, іноді більше, ніж рідним дітям. За ренесансу вони стали виключно декоративним предметом, що прикрашав шиї свійських собак, вони слугували показником породи, відсутність призводила до смерті. Є музей нашийників, розташовується поблизу Лондона, охоплює 500 років історії цього експоната. Спочатку зібрав колекцію Джон Хант, потім вона поповнювалася різними фондами. Визначимося з їхніми різновидами в наш час: